06.10.14

Торкнутися душ



Людей, чиї руки на знімках, я запитувала одне: до чого ви торкались упродовж дня? Більшість, перш ніж відповісти, задумувалась. І майже усі спочатку відповідали: "Не пам’ятаю".

Розплющуєш очі, вилазиш з-під теплої м’якої ковдри. Береш у руки зубну щітку, стискаєш холодний металевий тюбик. Торкаєшся крижаного крану. Вода розливається теплом по шкірі. Шершавим рушником збираєш вже холодні краплі. Одягаєш ще зимні речі, які за хвилину зігріються теплом твого тіла. Береш до рук гаряче горнятко з кавою…

Минулого вівторка я готувала завдання до пари в університеті. Необхідне роздрукувала в бібліотеці. Почалась пара. Надруковане я поклала перед собою на парту. Рука лежала на папері і випадково кінчиками пальців, я відчула літери. Чорнило на папері виступає і до літер можна доторкнутися. Можна відчути написане.

Торкнувшись вапняної стіни, зануривши долоню в тарілку з квасолею, обпікшись розпеченим на сонці піском, здригнувшись від доторку до гострого каміння, ми усвідомлюємо, що кінестетика, на рівні з зором чи слухом, нюхом чи сприйняттям смаку, розповідає нам про світ. 

Торкайтесь світу, відчувайте світ.